о таке є комунізм, тоді й цієї школи не треба.
— Ну, про школу ти краще мовчи вже. Ти
читав оте об'явленіє, що якось було прибите на
чайні? Там ясно сказано, що «школою ґлаза хотят
закрить*. Отжеж і тут так само буде. Ходи бач у
школу і вчись мовчати, як у тебе все твоє майно
забірають і гонять у якийсь балаган! Ні, цього вже
не буде! Не хочу я ні комунізму, ні... нічого я не
хочу!
— Та ти почекай! Не єрепенься, слухай! Ти
зрозумій, що коли ти залишиш усе старе, то тобі
й жаліти нічого буде. Це ми, знаєш', з маленькости
вивчились жити так, як наші діди-прадіди. А коли
тепер усе буде всіх і кожного, коли ні ти, ні я не
будемо мати свого, а буде тільки наше, так чого ж
тоді й не жити так? Принаймні, хоч і не буде
власности, так буде рівність — усі будемо панами,
усі будемо й мужиками. Не треба буде ходити й
шапкувати, як до сієї пори.
Ти, от, почув, що хотять усе відібрати і тобі
жаль стало. Не хочеш у балагані жити. Воно прав-
да, тобі певно що й не доведеться цього бачити.
А я так думаю: нам тяжко розлучитись із старим
— 10 —
укладом життя. Нашим дітям це вже буде легче.
А вже пра-правнуки наші будуть жити в балаганах,
будуть працювати, їсти й спати комуною. їжа буде
в усіх однакова, одежа, столи, посуда — все буде
однакове. Усе буде комуністичне. Женихатись і
вінчатись теж будуть комуною.
— Ну, відносно цього, то й тепер комуна.
Он у нашого волосного писаря жінка за три роки,
завдяки комуні — писарь, врядник, становий і пала-
марь — придбала четверо...
— Е, ні. Це не те. То було беззаконно, а це
буде на основі загального, прямого, без ріжниці
віри й полу права. Одним словом, аби хо:ів, то
все можна зробити. І я, наприклад, дуже хочу,
щоби комунізм як найшвидше запанував на світі.
Чим лише зможу, тим помагатиму...
— Я теж хочу... їсти. Дай, слухай, шматок
хліба повечеряти. Це тепер, коли антанта його дає,
не твоя й не моя власність, а загальна. Так, що я
до нього маю таке ж право, як і ти.
— Ну, вже, голубчику, вибачай. Що твоє, те
моє, а що моє, те... те теж моє. Все те, що я го-
ворив, є лише мої думки, і я аж на самому кінці
коли вже всі згодяться так жити, тоді й я. А те-
пер ще рано. Бувай здоров! Піду спати.
3. ЗАЖДІТЬ.
Я тильки що вернувся з мирової конферен-
ції. Не довго я на ній був, але багато бачив.
їх там четверо. Сидять за столиком, перед
кожним папір і чорнило, і всі четверо думають гли-
боку думу.
Подивившись з боку, зразу вгадаєш, що чи-
мось вони страшенно зажурені. Один навіть до
того забувся, що й носа свого чорнилом вимастив.
Я через щілочку приглядався до них і вже
хотів було заходити в хату, коли раптом почувся
ст>к у двері і зразу ж в хату влетіло щось чор-
неньке, з блискучими чорними очима.
— Ось що, мої панове: коли ви мені не дасте
Трієсту і всього иньшого, що на тому березі, то
цим ви пошкодите не лише мені, але й собі. Ви
повинні знати, що людність із того боку на поло-
вину вже наша і хоче злучитися з нами. Та і вза-
галі ви добре знаєте, що чим більше мати, тим
краще для того, хто має. Отже ж, я надіюсь на
вас, що ви мене не обійдете.
— Гм... — сказав один із чотирьох — ми вже ду-
мали було над цим, але... не ви один хочете мати
— 12 —
тамтой берег. Тут позавчора був один досить по-
важний для вас конкурент і теж саме нам казав^
що й ви.
— Ну, я цього не хочу знати й відати. Я
бився у ваших рядах і ви, надіюсь, цього не за«
були.
Сказав, повернувся і вийшов.
Входить другий <проситель».
— Цо то єст? Як то се назива? Таже Львуф
єст спокон вєку муй і тераз пшишел якісь Петлю-
ра і хце єго забраць! Матко Боска, чи ж я мисліл,.
же оно так бендзє? Альбо з друґеґо боку тен
Нємєц... Таже без Данціґу єст нє мислімим вшистке
жицє Польскі. Ви юж, панове, зрубцє так, як я
теґо хце, бо в пшецівним разі вшистка польска
людносць бендзє на вєкі-вєкув нєщенсліва. Поль-
ска потшебує можа, нафти й зємі, і то вшистко
нам не дає пойонць Нємєц, Українєц і іне лайдакі.
— Слухайте, добродію! Не репетуйте ви тута.
Ми все полагодимо в відповідний спосіб. Ми най-
демо дорогу до порозуміння, лише не воюйте.
Ідіть і чекайте кінця нашої конференції.
Пішов. Приходить третій. Бряцає шпорами.
— Е... скажіте пожалуйста... Д-Ьло в том, что..
потому іменно... так как Россія развалівается..
Ну і большевізм, українізм, б'Ьлорусінізм, літові-
нізм, грузінізм, армянізм, фінляндіонізм, татароізм...
— Та чого вам, властиво треба? Хто ви такий?
— Честь ім-Ью представіться: світи Его Імпе-
раторск...
— 13 —
— Ах ти Господи! І казав же я, що погано
ту свиту парили в дезинфекційній камері! От вони
і порозлазились. Ви, добродію, от що: ідіть і че-
кайте, заки ваша справа вирішиться. Все це ми не-
задовго покінчимо. Все буде гаразд.
Пішов і цей. В дверях зустрівся з тим, що
носить з пошти телеграми.
— Ось вам телеграма від Українців.
— Що це там у них сталося? — запитав той із
чотирьох, що ніс у чорнилі, і розірвав наклійку. —
Ти диви! Просять, щоби нашу місію змінити, бо
тягне з Поляками.
— Ой^ головонько моя бідна! Доки ж це бу-
де тягнутись так? — загудів другий.
Два останніх нічого не сказали, але по них
було видно, що й їм це надокучило вже. Тут рап-
том одчиняються двері, і в хату вскакує якийсь
панок і чіпляється за клямку дверей, наче хоче ко-
гось не пустити в хату.
— Ви що? Чого це за двері вчепились? Тут
мирова конфер...
— А там спартакус!
— А-а... Подзвоніть но в телефон, щоби його
прогнали.
— Уф! Шон век. О, майн Ґот! Скілько їх у
нас навіть розвелось. Панове! Поможіть нам ско-
ріще. Ви ж добре знаєте, що в нас великий кнап.
Пришліть як найскорше їжі. Ми ж вам усе вже
віддали. О, унзере канонен! Во зінд зі?
— Вже пливе їжа для вас. Не турбуйтесь. Ще
— 14 —
трохи потерпіть 1 все буде гаразд. Зачекг(1йтЄ, заки
ваша справа вирішиться. г;:> ,г
Пішов і цей. Ну, думаїО, пора й тобі, Микб-
ло, приступати до діла. Перехрестись, пом'яни ца-'
ря Давида і всю його кротость, і рушай. Так'^ Й^
зробив. Поправив жупан, зняв шапку і ввійшов у
хату.
— Добридень, панове.
— Здраствуйте, — відповів один з них. Решта
мовчки пороздзявляли роти на мій жупан і штани.
— Що скажете? Ми ще таких не бачили тут,
а вже народу перебувало у нас зі всіх країв. Хто
ви такий?
— Я — Українець. Полонений із Зальцведель^
ського табору.
— Що?! Полонений? Чого тобі треба? Не мо-
жете ви там заждати, заки справа ваша вирішиться?
— Та ми вже, слава Богу, ждемо, тай ждемо/
ждемо, тай ждемо. В деяких товаришів навіть тер-'
пець лопається і вони починають чіплятися за про-
ходячі вагони, а їх Німці за це розстрілюють. А
все це тому, що не дождемо ніяк повороту свого.
— Ну, так чого вам треба там у Зальцведелі?
— Та нічого, крім відправки. Відправляйте
нас.
— Заждіть, заки мир буде.
— Та коли ж він буде вже? Ждали ми й6)го
перед Різдвом 1014 року — нема. Перед Великоднем-
1915— нема. На Покрову— нема. Перед Різдвом-^'
нема. Перед Великоднем 1916— нема. На Покрову —
— 15 —
нема. Перед Різдвом — нема» Перед Великоднем
1917 — нема. На Покрову — нема... Нема й нема. Аж
у лютому 1918 зробили мир, а не везуть. Казали
що вивезуть, а — нема. Зробили мир в осени, по-
везли трохи і — стоп машина: кажуть холодно. Вже
ось і тепло на дворі, вже, здається, можна й піш-
ки йти, а — не везуть. Ви, спасибі вам, годуєте й
поїте нас, але зробіть ще одну милость — завезіть
нас до дому.
— Ну, голубчику, набалакався ти доволі вже.
Іди й зачекай, заки ваша справа вирішиться. Коли
б ви одні були у нас на шиї, то ми давно вже
вас скинули б. А то от, як тільки настав Божий
ранок, так без передиху ходять до нас, тай ходять.
Той зі скаргою, той з домаганням, той з про-
ханням, аж у голові гуде. Як тільки мир зробимо
на основі пунктів ось цього товариша, Вільзона,
так ви й поїдете.
Після ш'єї відповіди я надяг шапку й пішов з
мирової конференції, міркуючи по дорозі, що з
неї толку поки що нема навіть тим, кого на неї
запросили, а про тих, кого не просили, то же й
міркувати нічого: заждіть заки ваша справа вирі-
шиться.
4. НА ЛІТАКОВІ.
В Анґлії збудували нової конструїсції літака.
З ґазет.
Смеркає. Я, зі своїм товаришем, довгенько
вже ходимо кругом цієї чудової нововинайденої
машини і все ніяк не можемо попасти ближче до
неї, як на сотню сажнів. А вона стоїть собі й на-
че дражнить тебе. Так і хочеться на ній політати.
— Кинь, слухай, ти цей намір, — каже до мене
мій товариш.— їй Бо, не варто гаяти часу, бо одна-
ково не політаємо на ній.
— Зажди, зажди ще пів години. Я на власно-
му досвіді переконався, що вартовий мусить яку-
небудь ворону ловити. От коли він почне її лови-
ти, тоді ми на машину і — гайда! Ти ж подумай
лише над тим, що це за машина! Лише кілька день
тому назад її винайдено і щоби ми, маючи мож-
ливість, не політали на ній, то це була б не знаю,
яка дурниця. А машина гарна. Таку машину труд-
но приину залишили Париж за
і під собою.
Скрізь життя. Села, міста одне за одним про-
літали ми і, нарешті, опинились у якійсь пустці-
Наче Сахара, широкою смугою розкинулося під
нами поле, але ріжніщя та, що в Сахарі рівнень-
кий пісочок, а тут земля наче величезними свиня-
ми зрита. Кругом ями, ями й ями.
— Ось бачиш? Це робота найрозумнішого
творіння в світі — чоловіка. Чоловік є та скотина,
яка порила цю землю, знищила всі села, що тут
цвіли, поломала усі дерева, які тут росли й пусти-
ла з торбами, зробила нещасними тисячі собі по-
дібних. Розумно, скажеш?
Я мовчав. Полетіли ми далі. Через Німеччину
на Австрію. На Карпатах ми злізли на кілька хви-
лин на землю, походили, подихали гірським по-
вітрял\ і полетіли далі. Прилетіли над Сян.
19
— Дивись і тут. Бачиш оті хрести, що роз-
кидані по полях? Це найрозумніші творіння зали-
шили палАятку того, які вони розумні. А приди-
вись до берегів річки й ти побачиш, що вона здовж
обкопана рівчаками. Ці рівчаки й ти копав, оплі-
тав їх лозою, щоби пісок не обсипався і з них ви
стріляли в собі подібних. Розул\но, скажеш'? А ось
давай пролетимо здовж колишнього фронту. Це
досить ш'каво подивитись зверху на нього. Більше
побачиш і краще роздивишся. Ось дивись: бачиш
ти отсі чорні, обгорілі стовпи, що де-не-де зали-
шились і щ* комини, що раз коло разу стоять на
купах цегли, глини й каміння'? Це були, братіку?
села. В цих селах були люде, найрозумкіщі, як ти
казав, на світі тварі, які жили собі, працювали, й
були щасливі кожний по свойому. Але прийшов
такий нешасливий для них час і все пішло шкере-
берть. Не залишилося ні осель, ні хазяйства, ні
щастя, ні спокою. Замісць усього цього подиви
кілько хрестів понаставлювано над могилами. Це,
голубчику ти мій, розумно';' — Людство повід-
окремлювалось на череди і час від часу нападає
одна череда на другу й л}пить, як Сидорову козу
собі подібних. Це розумно'? От бачиш. А коли б
той розу.м прикласти до діла, до справжнього
життя, тоді було б добре. Але мені вже надоїло
над пим жалкувати. Давай, слухай, повернемо на-
зад. Треба вже й честь знати: політали трохи й
віддати пора. Хай тішаться. Я більше ніж певний,
що військове міністерство ломає вже голову над
2*
— 20 —
тим, як би приладити цього літака до будучої вій-
ни, щоби з нього можна було кидати бомби.
Ми близько від Ново-Ґеорґієвська повернули
назад через Німеччину до Англії. Пролітаючи над
Берліном, подивились, як його вулиці поснувались
дротом, бачили, як ріжні озброєні добродії пита-
ють у людей авсвайси, посміялись над ними й по-
летіли далі. Над Зальцведельським табором пролі-
тали ми на другий день, як раз, коли на кухні за-
гуло на вечерю.
— Або отеє, що полонених тримають до сієї
пори, хиба це розумно, скажеш? За що вже над
ними знущаються до сієї пори? Ой люде, люде!
Довго ще вам треба метушитись, поки ви станете
дійсно такими, за яких себе вважаєте!
— Правда, це дійсно дурниця — тримати по-
лонених довше.
Мій товариш не відповів нічого, й ми поле-
тіли далі. Прилетіли у Льондон у ночі і тільки що
спустились на те місце, з якого піднялись, як нас,
рабов Божих, сцапали і розлучили: товариша по-
слали туди, де Макар телят пасе, а мене назад у
табор.
5. НА ТОМУ СВІТІ.
— Що це від тебе так противно несе, наче
від покійника? Здається живий чоловік, а так за-
смердівся.
— Еге! Несе! Від тебе теж несло б, як би ти
стільки потерся коло покійників, як я.
— Як же це?
— А ось як. Нас із полону ніяк не зберуться
відвезти до дому. То се, то друге перешкаджає.
Ото ж зібралося нас шість чоловік і надумали са-
мим іти до дому. Однаково не дочекаємось, мов-
ляв. Але як іти? Можуть піймати і на пищу св.
Антонія посадити. Думали, думали всі, й придумав
я один — іти попід землю. Там немає ні жандарма,
ні ніякої иньшої погані, що розплодилась тепер
по світі, і в кожного порядного чоловіка, де лише
прийде охота, питає авсвайси, та в кишені і торби
заглядає. Там і не воюють. Усі на це згодились,
і ми улучили хвилину, коли народ розійшовся по
бараках вечеряти, забрались у третій барак пер-
шого бльоку, вишпортабудь про те, як тепер живеться на світі.
Розвесели мене, бо мені так тут сумно лежати
одній ч
— Е... — думаю,— біда, Миколо! Яким би ж її
чортом розвеселити? Хиба полоскотати? Це, кажуть,
чудово веселить дівчат. Треба попробувати, думаю
собі, кладучи руку під пахву кістякові. Далі я про-
вів своїми пальцями по її ребрах наче по струнах
своєї бандури і — ніякого тобі вражіння. Ні, думаю,
цим мертвих не розвеселиш, а иньшого способу
не знаю.
— Тепер минули вже часи сміху,— кажу їй.
— Ми отеє чотирі роки з лишнім відвоювали, де-
хто цей час просидів у полоні, багатьом то руки,
то ноги повідривало, а багатьом і голови, так що
тепер не до сміху, тим більше, що вже почали са-
мі з собою воювати.
— «То то я ввесь час чую, що там у васна
верху якась тупотня та грюкотня! А то, виходить,
війна!»
— Так, так. Війна. Багато тепер нашого бра-
та, хлопців, загинуло. Та й цим, що залишились
живими, теж не з медом тепер. Вашому братові,
дівчатам, тепер ой як тяжко заміж вийти! А на-
шому братові, хлопцям, одбою від вашого брата
немає. Хоч бери, тай плач. Але знаєш тепер ти
24
що? Я страшенно заморився. Спати хочу. Ти ска-
жи мені, як треба лізти, щоби попасти під Берлін?
Я раненько помандрую далі.
— «Іма прямо», — відповідає.
— Бодай би тебе чорти взяли! —думаю собі,
— Іма прямо! Куди тута в біса прямо? На право —
прямо, на ліво — прямо, на зад — теж прямо, коли я
ще під бараком заблудив.
Прокинувся я, добре виспавшись і тихенько
виліз із домовини, закрив віко і поліз далі. Не
знаю, кілька часу я ліз, аж ось виліз у якусь, наче
підземну печеру. У куточку, зараз же коло мене,
на якомусь пеньку сиділа Смерть і клепала бабкою
свою косу.
— Добридень, — кажу, — тітко. Помагай бі!
— «Носить тебе тут під землею»! — відповідає
тітка Смерть. — Мало вам верхнього світу, то ще
й під землю лізете, анахтеми».
— Та чого ж ви, тітко, лаєтесь? Я ж вам не
перебаранчаю косу клепати. Поздоровався, а ви
лаєтесь.
— «Та як же вас усіх не лаяти?!» — зашипіла
вона. — «День у день, день у день, заставляєте мене
працювати. То піди більшевикові буржуя заріж, то
буржуєві більшевика, то Німцеві Француза заріж,
то Французові Німця, Полякові Українця, Україн-
цеві більшевика, та вже й не знаю, як мене ноги
носять скрізь постигнути! Пожаліли б стару. Ви
там усе конозитесь за восьмигодинний робочий
день, а мені доводиться ось уже п'ятий рік без
25
перерви працювати. Три коси вже увірвала, сти-
наючи вам голови, а ви все не втихомиритесь.
Ось візьму, забастую, й чорта пухлого тоді бу-
дете без мене мати. Перейду на службу до бур-
жуїв, так ті хоч будуть добрі гроші платити, а то
ви вже й грошей добрих не маєте, щоби запла-
тити».
— Це діло ваше, тітко, кому ви будете слу-
жити. Ви мені скажіть, як тут пробратись мені до
дому? Заблудив, знаєте, і не знаю як виплутатись.
— «Біжи в ліво. Пролізеш верстов із п'ять і
можеш вийти на світ».
— Дякую, тітонько! — зрадів я і, не гаючи ча-
су, подряпався далі, маючи надію, що через п'ять
верстов буду хоч не дома, так на Україні, що од-
наково що й в дома. П'ять верстов я дуже скоро
продряпався й почав лізти в гору. Аж ось подуло
й вітерком, і я виліз на цей світ. Оглянувся кру-
гом себе і побачив бараки, вартових і все иньше,
що є в Зальцведельському таборі.
їм довелось жити так, що в решті-решт із колиш-
ніх людей поробились мощі, хоч зараз обмий трохи
33
і прикладайся до них. Це такий був їхній зверхній
вигляд. Духово вони виглядали теж кепсько, бо
полон розлучив їх з ріднею, у багатьох залиши-
лись жінки і маленькі діточки, і туга за своїм краєм
не давала спокою цим живим мощам і з кожним
днем сушила їх все більше й більше.
Коли ото вони були у полоні, піднялась у
«Підстав Морді» революція. Заартачились мужики,
перестали підставляти свої шиї під панські кулаки
й поскидали й царя, й панів і всіх їхніх прислуж-
ників. Здавалося їм, що заживуть вони між собою
гарно й по хазяйському, але скоро почали свари-
тися, битися між собою, поперебивали один од-
ного, і все не могли помиритися, бо між ними
хотіли встановити лад, в якому <все твоє — є моє,
а моє — теж моє, а тобі дулю>. Це, звичайно, не
могло статись, і тому й бились вони.
Пани до всього того придивлялись і чекали
часу, коли нарід переб'є один одного, і тоді щоби
подобивати й рештки, які ще там залишились.
Вони знали, що тоді легко буде справитись із
«возставшими рабами».
А в полоні народ весь цей час нудьгував,
даремно чекаючи того часу, коли він поїде до дому
відпочити коло своєї рідні. За те. ^щоби поверну-
тись до дому, до свого нещасного хазяйства, він
не знати щз'дав би. Хитрі пани, підмітивши це,
взяли і вдарили по цій живій струні. Загула вона.
На ріжні лади загула. Одні гули, що не треба
З
34
їхати, другі, що инакше до дому не поїдеш. А до
того ж і пани, забувши сором, не маючи жадного
милосердя до вимучених полоном мощів, почали
лякати їх, що коли, мовляв, вони й справді не по-
їдуть помагати, то їх так і не вивезуть.
Що тут робити? Бідолашні невільники були
між двох вогнів, та ще й знизу припікало їх. І от,
вони теж почали ворогувати між собою. Забули
про те, що вони всі однаково нудяться, забули про
те, що всіх їх поріднила одна нещаслива доля і
зненавиділи один одного. Особливо це видно було
на тих, що піймались на панську вудочку. Ці більш
розумних і розсудливих в ложці води втопили б.
Вони не могли зрозуміти, що вони таки й топлять
їх, але крім них і всю справу визволення народу.
Добре. Ось через якийсь час, поїхали панські
прибічники-мощі помагати панам нищити револю-
цію, їм казали, що вони будуть робити одне, а
стали творити зовсім иньше. Народу в колишній
«Підстав Морді» залишилось мало, і скоро пани
одержали верх. Поставили нового царя, завели
нові порядки і кажуть прибічникам-мощам:
— «Ви добре виконали свою службу. Ось
вам новий цар, радуйтесь, на нього дивлячись, бо
це вам, рабам, є сама найкраща плата — побачити
царя. А тепер підставте морду його величеству,
хай ударить».
Тут-то побачили мощі, шо їх обдурили, що
вони продали і своє щастя й волю, продали батька
й матір, продали й тих, з якими вони їли одну
35
пайку, і за що продали? За мордаса його вели-
чества!
Заплакали мощі гіркими сльозами, та вже було
пізно: держава знов почала зватись «Підстав Мор-
ду», і знов у ній пішли старі порядки, але в сто
раз гірші від попередніх, бо пани стали в сто раз
лютіші, ніж були давніше.
Так от, діточки, що колись було на світі! Те-
пер воно дивно нам, здається казкою, а це є чиста
правда».
8. П Р О Т Е С Т.
Протест — це те саме, що й насильство. Ви
здивовані? Не розумієте*? Гм... Як же це вам по-
яснити, люди добрі?
Візьмім, наприклад, таку річ:
Армія Галера, замісць того, щоби йти. бити
більшевиків (російських більшевиків), починає лу-
пити Українців та ще й з заду. Очевидно, що ця
армія, раз її озброїли, раз їй звеліли йти битись,
так вона має більшу, чи меньшу прчвт/ основу
питись.
Українці, почувши з заду себе стрілянину і
побачивши, що з їхніх рядів вивалюються люде,
яким куля попала в спину, здивувались і поріши-
ли, що їх окружила величезна сила Троцьких, Йо-
фів, Раковських і так далі. Прочумавшись трохи
від несподіванки, вони, звичайно, почали обороня-
3*
36
тись. Инакше сказавши, вони запротестували збро-
єю. Потім появився протест словесний, коли ви-
яснилось, що то «паньство поляци».
Значить: армія Галера, на правній основі, б'є.
Кого б'є, це річ иньша, але б'є.
Українці, на правній основі, не дають себе
бити, протестують.
Що вони цим роблять? Не що иньше, як
насилують свободу «д'Ьйствій» армії Галера. Може
ця армія хотіла «прорваться» через український
фронт просто на більшевиків і розбити їх в пух
1 прах? Це, правда, темна вода во облаціх, але
факт у руках:
Українці своїм протестом зробили насильство
над «свободою д^йствій» армії Галера.
Другий приклад:
Візьмімо злодія і грабіжника. Як один, так і
другий насилують чужу власність. Можна сказати
замісць «насилують» — «протестують» проти того,
що один має, а він не має, а хоче мати. У злодія
і грабіжника поволеньки витворюється нахил до
загарбування чужої власности. Злодій краде не для
того, щоби прожити, а для того, щоби мати за що
випити й закусити. Кожний злодій майже завше
п'яний. Ну, а вкрасти що небудь — завше легче, ніж
заробити те саме. От він і краде. Протестує проти
чужої власности.
Має Галичина нафтові джерела. З них добу-
вають гас, щоби світити в хаті. Польща таких дже-
рел не має. їй доводиться купувати гас. От вона
37
й міркує: замісць того, щоби заробляти гроші й
на них купувати світло, чи не краще б було си-
лою забрати усі ці джерела? Меньше праці, а ба-
гато користи. Крім того, що самій буде чим сві-
тити, можна ще дещо й продати, а на виручку —
випити і закусити. Іде, б'є й забирає.
«Протестує» проти чужої власности.
Третій приклад:
Кожний чоловік, а коли таких людей багато,
то кожний нарід, кожна держава — мають ріжні,
так звані, «свободи»: свобода слова, віри, зібрань,
рухів, торговлі, та чи мало ще ріжних свобід? Але...
палиця має два кінці. Що одному свобода — для
другого неволя. І кожний, хто здумає що небудь
приємне для себе зробити, нарушає свободу инь-
шого, той протестує і протестом насилує свого
противника.
Україна, як нарід, має право сказати, що так
і так, мовляв, ми Українці, нас багато. Вільзон
(з Америки) сказав, що можна самовизначитись і
ми, мовляв, самовизначуємось. Тепер не такі часи,
щоби бути під чужим пануванням.
Що вона цим робить? Протестує проти свого
поневолення. А яке ж тут поневолення, скажіть на
милость9 Таже нам <Бог> дав одного царя з Мо-
скалями, одне правительство, одних Іліодорів, Пу-
ришкевичів, яких і призначив панувати над нами.
От і виходить, що, протестуючи проти свого по-
неволення, Україна насилує «право» ІліодороПу-
38
ришкевиче-Царо-Москалів панувати над нами, як
то біля трьох сот літ велось.
Кожний громадянин свобідної держави кори-
стується у ній свободою слова, переконань. А Ле-
ніно-Троцький усіх своїх політичних противників
вішає, наче тараню для просушки на жердці, а то
й просто прио всього того
дух «пораднички». І все це само собою. Викри-
шталізовується.
До мене доходять чутки, що багато людей
наміряються вступити до них в «обчество» але їх,
принаймні деяких, спинює те, що вони не певні в
тому, що «порадничка» відганяє бориславськими,
чи дрогобицькими джерелами. Підозрівають, що
то кавказькі, з Баку. А так, як кавказькі покояться
в англійських руках, а антанта, до якої належить і
АнЛія, заборонила полонених відвозити до дому,
то вони от, як протест, постановили оголосити
який лише можна бойкот антанті. З тієї причини
й не п'ють.
Але мені здається, що Федя скоро зможе по-
хвалитися незвичайно великим числом своїх послі-
довників, які не через пропаганду, агітацію, чи ще
там що самовизначились, а просто історичним хо-
дом подій зденатуризувались і далі будуть денату-
ризуватись.
10. вони РОБЛЯТЬ.
є на світі Божому нарід, який зветься Поло-
неним. Можна сказати — полонений нарід. Можна
сказати люде кількох націй, що попали в полон,
тепер утворили окремий нарід полонених.
— 45 —
Я сказав би, що це не полонені, не окремий
нарід, а щось таке нещасне, на яке вже жаль ди-
витись, але боюсь, що мене «люде> просміють.
Вони, ці «люде», можуть сказати:
«Фе, Синежупанче! Що це ти пустився в жа-
лощі? Хиба ж личить козакові жалкувати над со-
бою? Хиба ж для полонених не роблять усіх мож-
ливих заходів? Хиба ж...»
Ну, та чи мало ж що вони можуть мені ска-
зати? У них стільки ріжних аргументів, що мене
зовсім зіб'ють із пантелику і я буду змушений ли-
ше очима кліпати від сорому. Ще добре, коли бу-
дуть відповідати. Вони, по просту, можуть і не по-
глянути на мене. Так, мовляв, базікає щось у синьо-
му жупані, та більше й нічого. А потім зі всіх
моїх слів вийде пшик і сміх. Ось це мене і стри-
мує. Не можу. І тому не хочу ні перед ким сло-
вечка сказати. Хай роблять.
Ви, панове Полонені, запитаєте мене:
— А що ж то таке до сієї пори для нас зроб-
лено? Ми щось нічого не бачимо з тієї роботи.
Я вам зараз відповім на це. Перше всього
їхню роботу, навіть причину, з якої почалась ро-
бота, треба зрозуміти. А ви того не розумієте і
через те нічого не бачите. Я знаю, вам хочеться
хоч зараз, навіть не поснідавши, до дому їхати.
Я певний, що коли б під час обіду, саме як ви
стоїте перед баком з мисками в руках, сказали,
що ось, мовляв, збірайтесь до дому, то ніхто ні
одної ложки не сьорбнув би. Так від разу і по-
46
гнались би. Один поперед другого. І я певний, та
й ви теж, що всіх нас вивезуть. Але то буде вже
на самий кінець, коли вже нічого иньшого ніхто
придумати не зможе. «Благодітелі» наші, правда,
скребтимуть свої потилиці (наші вже), що з рук
вирвався такий чудовий матеріял для оброблю-
вання, але ми тоді будемо на волі, а поки що, то
я з'ясую вам те, що зроблено для полонених і для
чого воно зроблено.
Перш усього— забрано в полон, а не зразу ж
убито в окопах, як тільки дістались ми до воро-
жих рук. Це для того не вбито, що віра христі-
янська й міжнародня умова про полонених забо-
роняють це. Коли б не цих дві причини, то пішли
б наші душеньки в рай, лише хвостиками закру-
тили б.
Потім годували поганенько (не кажу погано^
щоби гусей не дражнити) для того, щоби сили набіра-
лись. Инакше не придумаю, бо й «отечество» наше
не дуже то помагало в цьому. Хотіло, мабудь що-
би його «в'Ьрноподданньїе» як мур міцні були. Тому
то й давали рано води, а в вечері пити.
Далі на Петра, чи перед Петром, не пам'ятаю
добре, ріка умудрялась замерзати, мости валились
як раз перед тим, коли нам пакунки підходили.
Лагідно не приймали пакунків на пошті, коли бать-
ко чи мати хотіли послати синкові— все з тієї ж
причини, щоби міцні були ми, як мур.
А то, ні з того, ні з сього, візьмуть і не пу-
скають листів. Не можна послати письма ні з дому,
47
ні до дому. Тут причина цілком вже христіянська.
На що, мовляв, має чоловік непокоїтись? Може
там у нього батько, мати, жінка, дитина померла,
так на віщо йому, бідоласі, про це довідуватись у
полоні? Може його хата згоріла, худоба погинула,
град пашню на пні побив, так на віщо ж він, сі-
ромаха, має довідуватись, що все його майно— це
номері на кашкеті, лямпаси на штанах, та підошви-
дерев'яшки з пантофлів? На віщо йому знати, що
батьки й діти його як риба об лід б'ються, щоби
прохарчуватись? Цього мовляв, полоненому не
треба знати, і наш прямий обов'язок берегти його
від непокойства, бо він під нашою опікою, а не
батьки його.
Або ще візьміть теперішню «відправку». Ви
думаєте, для чого це возять людей по тижневі, по
два, а потім знову привозять у той самий табор,
з якого вивезли?
Це не що иньше, як прогулька по свіжому
повітрі. Справді. Сидять люде, позапрівали вже.
Треба їм щось приємне зробити. Кажуть: «Зби-
райтесь. До дому поїдете!» Ті, звичайно, з усіх ніг.
Приємно. Через тиждень їзди — вони знову в тому ж
таборі. Тепер і «благодітелям« приємно: надули
легковірних.
Здається цих прикладів досить вам, щоби й
ви згодилися зі мною, що вони роблять.
Усе діло тепер лише в тому, щоби ці «вони»
як найшвидше припинили свою роботу над Поло-
неним. Хай їй цур!
48
Ми вже бачимо цю роботу. Коли ж ви по-
бачите наслідки тієї роботи? Невже ж вона поля-
гає в тому, щоби дорешти, по христіянськи, зро-
бити з людей інвалідів, які цілими роками не
зможуть попасти на свій шлях і довго-довго пам'я-
тимуть ці «усі можливі заходи»'?
Але досить, панове! Не дотримав я своєї по-
станови й почав скаржитись. Кому? їй Бо, не варті
вони того, щоби їм показувати наші болі. Ці болі
не для їхнього пуза і... нехай роблять. Я певний,
що в них уже скоро не стане кебети «робити»
далі. Доробились вони вже до ручки і скоро пі-
дуть на спочивок.
А тоді ми почнемо робити.
І— держись тоді шапка!
11. «КУЛЬТУ РА*.
Культура, кажуть, гарна річ. А я скажу, що
не зовсім то вона й гарна, бо має два кінці. Куль-
тура взагалі каже про щось гарне, таке до чого
повинен чоловік прямувати. І от, прямують: по-
вироблювали пушки, рушниці-скоростріли, гази,
щоби людей і худобу душити, літаки повидумували
спеціяльно для того, щоби з них людей убивати,
словом техніка у двацятому столітті от-от стане
на найвищий щабель драбини свого розвитку.
Инакше сказавши, драбини, з якої видно, як най-
краще вбити собі подібного.
49
На рівні з цими винаходами деякі химерні
люде вигадали такий 'закон, який каже, що вбив-
ство чоловіка — то є як найтяжчий злочин, за який
на тому світі не буде ні дна, ні покришки, а тут
убивця покарають так, що й небо як банька, а лю-
де як мухи завбільшки покажуться.
І що найдивніще, так це те, що всі, до одного,
люде приняли цю видумку химерного чоловіка собі
за правило, усі, до одного, на всі гласи репетують
про ненарушимість і св'ятість людського життя і
всі, до одного, не хотять зрозуміти, що цей закон,
таке правило зовсім їм не підходить.
Люде добрі! Господа правителі! Панове в дов-
гих, з широкими і вузькими рукавами рясах! За-
киньте ви цей закон до біса! Будьте ви хоч у
двацятий культурний вік чесні й отверті! Скажіть
ви один однОіМу, що, мовляв, ьались ти до дідька
зі своїми законами, постановами, правилами і всім
иньшим! Я, мовляв, постановив витрусити тебе з
твого кожуха і коли ти, мовляв, будеш сперечати-
ся, так я з тебе й душу витрясу!
Це, принаймні, буде чесно. Чесність злодія.
Тоді кожний забуде, що то таке закон, беззаконіє
стане законом, і ніхто не буде мати причини ко-
мусь і на щось скаржитись.
А то от, візьміть становище Жидів. Наслуха-
лись, бідолахи, гарних слів про право чоловіка на
життя, наслухались вони про культурних людей,
серед яких ще їхні діди маленькими бігали, прочи-
тали вони всі ті писані закони та постанови, яки-
4
— 50 —
ми забороняється вбивство, й тепер, звичайно
скаржаться на знущання над собою. Як це, мов-
ляв, так? Л'сі репетують про добро, а нас б^ють.
Усі такі св'яті, що хоч зараз на небо, а кров наша,
з їхніх рук не змивається. Де, нарешті, люде?
їй Бо, я б радив закинути усі ті гарні слова,
якими ви закриваєтесь і просто казати:
— Лягай і вмирай, бо я того хочу і ніщо те-
бе не спасе від того.
Коли ви, панове, так скажете, то не бійтесь,
що від того вас будуть уважати за некультурних.
Не бійтесь. Ви культурними ніколи не були й не
будете, і ріжниця між вами і дикарем-людоїдом
лише та, що дикар б'є довбнею по голові, а ви
кулю заганяєте в голову; дикар підповзе до своєї
жертви, а ви можете на літакові надлетіти. Але
дикар, коли вбиває дикаря, чи культурного, то й
каже йому, що ти мій ворог і я хочу тебе вбити
і злопати. А ви, панове? Ви, що тисячами вбиваєте,
що ви скажете? У вас нема жадної причини, гідної,
що б за неї вбити хоч одного чоловіка. І коли ви
прикриваєтесь якимись гарними словами про куль-
туру, цивілізащ'ю і все иньше, а робите зовсім нав-
паки, то вам позаздрив би й дикар. що ви так
тонко, так гарно вмієте оброблювати свої заба-
ганки!
Киньте ж ви пускати порох в очі! Скажіть,
що ми, мовляв, звірі були, є й будемо, і як звірі
будемо рвати один одного, бо це є наша природа^
якій ми не можемо суперечити.
51
Скажіть, що всі постанови, закони, приписи —
усе те одна нісенітниця, якої ніхто не хоче й не
може сповняти, бо ми ще не доросли до того й
не доростемо ніколи.
Найдіть у собі стільки самоповажання, щоби
це сказати, і ви аж тоді будете культурні, бо виднО'
буде, що ви зрозуміли самі себе, свою природу.
12. ПО ПРАВИЛАМ.
Я — слабий чоловік. Не можу ворухнути ні
руками, ні ногами. І все це по милости лікарів. Во-
ни і ніхто иньший, зробили мене калікою на все
моє життя.
Сталось це ось як.
Два, чи три дні тому назад я дістав на базарі
образ. Образ св'ятого Касьяна. Подобався він мені
тому, що його пам'ять св'яткується раз у І^чотирі
роки. Купив я цей образ і приволік до дому. В
дома заходився його прибивати в кутку на най-
видніщому місщ', щоби кидався в очі. Ото ж озбро-
ївся я молотком, приставив стола ближче до стіни,,
забрав з собою цв'яха і поліз на стіл. Почав за-
бивати цв'ях. Коли мав я вдарити молотком остан-
ній раз, стіл хилитнувся під ногами, і я від неспо-
діванки, замість цв'яха, ушкварив по пальцеві. Боже
мій! Здавалось, що замісць того одного пальця, у
мене на руці виросло щось товсте, наче сволок і
легеньке, наче пір'ячко, але болюче, наче саме око.
4*
52
До тієї пори я зовсім наче не знав, що в мене є
на руці той палець, і тут він виявив себе у всій
величности малого," але необхідного додатку до ру-
ки. З гарячу пом'янув я усіх св'ятих з Касьяном
на чолі, здушив того пальця другою рукою, а
обидві руки колінами і застогнав найжалібніщим
стогоном, яким я лише вмію. Але це не помогло.
Застромив я того пальця в рот. Ще гірше стало.
Зліз я зі стола, підійшов до вікна і пак (стиснувши кулаки, запінившись від зло-
сти, до всіх народів Росії, які самовизначились,
звертаючись):
Я научу вас свободу любитьі!...
(Скрегоче зубами .
Полонений (вже п'ять років співає):
Визволь Боже бідного невольника
На св'яторуський беріг.
На край веселий,
Між нарід хрещений.
(Дума: *Плач невольників»).
(Від п'ятилітнього співу полонений уже за-
хрип, і я думаю, що «господін» Бог не розбирає
вже слів, про що співає полонений і думає, що
він, як то колись бувало, дякує йому за все).
Фактор, який набірає добровольців з полонених
(потираючи руки):
Бодай вас, дівчата, які ви хороші,
Як у батьків ваших в кишенях є грошії
Ми не добачаєм, що ви — кривобокі.
Горбаті, безносі, рябі, кислоокі:
Давайте нам гроші
І— будете хороші.
Жио: Ну-ну!...
(Про що він хотів би співати— не відомо, бо
в томученичу кончину
за віру і правду, і за те, що мали добре серце до
— 81 —
своїх підданих. Через це все, я б пропонував звер-
нутись до патріярха нашого, щоби він зачислив їх
до ліку св'ятих.
— Амінь,— відповіли всі на ці слова Антонія,
і він продовжував:
— Тепер наказую валі усім: — усі піднялись на
ноги — розпаскулжений народ кожну середу преда-
вати Анахтемі. Тому, що народ, крім доброволь-
ців, весь розпаскудився і ні пощтучно, ні гуртом
якось не зручно клясти, то, щоби це лекше йшло
і було все ж таки більш-ліеньш добре — будете
Анахтему возглашати по губерніям. Анахтема Ки-
ївській губернії, Анахтема Полтавській губернії,
Анахтема Подільській губернії, Анахтема Москов-
ській губернії. Коли скгінчите Анахтему губерніям
— тоді возглашайте: Анахтема Петлюрі, Анахтема
Троцько
TVNews
OpenLibrary